Якщо б не болючі сліди струн на пальцях
Не розмазаний попіл по білій підлозі,
Монотонні знімки де я посміхаюсь,
І запах вина на брудному волоссі,
Якщо б не мій зошит набитий віршами,
Та звичка не доторкатись до чаю, -
Тоді б ти могла розкидатись словами:
Немов би ніколи тебе не згадаю.
Я не залізний, ця рана відкрита.
Було важко піти і на скронях просідь.
Залишаю тобі сумісне літо,
Та дарую першу незайману осінь.